Bridge of War
Міст Війни
Résumé
The large-scale war, which began on February 24, 2022, divided the history of independent Ukraine into two parts. The enemy attacked along the common state border. The offensive in the south on the Taurid section of the front had a special place. The formation of a large military group on the territory of the annexed Crimea would not have been possible without the regular movement of military units and special equipment across the Crimean Bridge across the Kerch Strait. The article raises the question of whether such use of this strategically important object of transport infrastructure is accidental or whether its construction was necessary for military purposes? To confirm their hypothesis, the authors analyze all the bridges that were built and operated for a certain (short) period between the Crimean and Taman peninsulas. These are the German bridge of 1943, the Soviet bridge of 1944-1945 and the modern bridge, built by the decision of the Russian federal government after the annexation of the Crimean Peninsula. It was established that all of them were built to ensure the implementation of military operations. An analysis of their construction directly indicates that these bridges were built in order to quickly move large military units in the Crimean direction. Thus, the existing Crimean bridge can rightly be called a bridge of war. In peacetime, there are no significant flows of people and goods that could determine the feasibility of its construction. It is worth noting that Ukrainian geographers, despite eight years of annexation of the Crimean Peninsula, have not published any publications on this issue. A natural question arises as to whether this is due to the fact that most of them were formed on the theoretical and methodological basis of the Soviet and post-Soviet scientific schools, where issues of military and political geography have always been marginal topics of open research. The authors propose to study the phenomenon of “bridge of war” to involve modern post-classical works of French geographers, which should help correct the situation in Ukrainian geography, when issues of territorial integrity and military action were to become priority rather than marginal topics of research.
Широкомасштабна війна, що розпочалась 24 лютого 2022 р., поділила історію незалежної України на дві частини. Ворог напав по всій лінії спільного державного кордону. Особливе місце при цьому мав наступ на півдні на Таврійській ділянці фронту. Формування на території анексованого Криму великого військового угрупування було б не можливим без регулярного переміщення по Кримському мосту через Керченську протоку військових підрозділів та спеціальної техніки. У статті ставиться питання про те чи є таке застосування цього важливого у стратегічному значенні об’єкту транспортної інфраструктури випадковим чи навпаки його зведення було потрібне саме для здійснення військових цілей? Для підтвердження своєї гіпотези автори аналізують всі мости, які були зведені та функціонували певний (нетривалий) період між Кримським і Таманським півостровами. Це відповідно німецький міст 1943 р., радянський міст 1944 – 1945 рр. та сучасний міст, зведений за рішенням федерального уряду Росії, після анексії Кримського півострова. Було встановлено, що всі вони були збудовані заради забезпечення реалізації саме воєнних операцій. Аналіз їх будівництва прямо вказує на те, що ці мости зводили з метою швидкого переміщення у кримському напрямку великих військових з’єднань. Таким чином існуючий Кримський міст можна з повним правом назвати мостом війни. У мирний час відсутні значні потоки людей і товарів, що могли б визначити доцільність його будівництва. Варто при цьому відзначити, що українські географи, не дивлячись на вісім років анексії Кримського півострова, не опублікували жодної публікацій щодо цього питання. Постає закономірне питання, а чи це не зумомлено тим, що більшість з них було сформовано на теоретико-методологічних засадах радянської і пострадянської наукової школи, де питання військової і політичної географії були завжди маргінальними темами відкритих досліджень. Автори пропонують для вивчення феномену «міста війни» залучити сучасні постнекласичні напрацювання французьких географів, що, повинно сприяти виправленню ситуації в українській географії, коли питання територіальної цілісності та воєнних дій мали стати пріоритетними, а не маргинальними, темами наукових досліджень.
Ключові слова: Кримський міст, геополітика, військова географія, анексія, війна.
| Origine | Fichiers produits par l'(les) auteur(s) |
|---|