Ukrainian border: current state and problems
Українські кордони: сучасний стан і проблеми
Résumé
This article analyses Ukraine's current borders, de jure and de facto, from a geopolitical point of view. Significant changes in the border regime occurred after the political events of 2014. The emergence of de facto borders after the annexation of Crimea and the hostilities in eastern Ukraine raise the question not only of the direction of the Ukrainian state's foreign policy, but also has fundamental consequences for domestic policy. The presence of international organisations monitoring parts of the state border shows that Ukraine is involved in the process of combating illegal immigration and smuggling, on the one hand, and that it has not solved all its state building problems, on the other. The delimitation of state borders (demarcation) with the other former Soviet republics has taken a long time for land borders and has not been completed for maritime borders. Today's Ukraine, in the context of European integration, opens its borders to the West and minimizes its contacts with the East. The sharp deterioration in relations with Russia following the annexation of Crimea, Russia's support for separatist entities in eastern Ukraine has led to the abandonment of cross-border cooperation between border regions, including for mechanisms as effective as Euroregions. The need to amend current Ukrainian legislation, to take into account the political and legal status of de facto borders is an important point at the moment. To achieve this objective, it is necessary not only to draw on the experience of the functioning of the State border with Moldova in its section not controlled by the Moldovan government, but also to develop new approaches to facilitate the lives of displaced persons, legalize their legal status and facilitate the crossing of the line of demarcation.
В статье с позиций геополитики анализируются современные государственные границы Украины de jure и de facto. Отмечаются кардинальные изменения в режиме пересечения границы после политических событий 2014 года. Появление границ de facto после аннек- сии Крыма и боевых действий на востоке Украины ставит вопрос не только об изменении внешнеполитического вектора государ- ственной политики, но и о кардинальных изменениях во внутренней политике. Феномен присутствия и контроля над частью соот- ветствующих государственных границ со стороны международных организаций свидетельствует, с одной стороны, о включении Украины в общеевропейские процессы безопасности и координации усилий в сфере борьбы с незаконным перемещением иммигрантов и контрабандой, а с другой – указывает на существование нерешенных проблем в государствостроении. Реальное внедрение на мест- ности (демаркация) государственных границ с бывшими советскими республиками растянулось во времени на суше и так и не перешло в фазу активных переговоров о морских границах. Таким образом, современная Украина в рамках евроинтеграционного курса откры- вает государственную границу на западе и минимизирует контакты на востоке. Резкое ухудшение отношений с Россией после аннек- сии Крыма и поддержки сепаратистских образований на востоке Украины привело к свертыванию трансграничного сотрудничества приграничных регионов, в т.ч. в рамках такого эффективного механизма, как еврорегионы. Необходимость внесения изменений в дей- ствующее законодательство Украины относительно политико-правового статуса границ de facto является важным вопросам совре- менного развития. Для этого необходимо не только привлечь опыт внедрения соответствующих правовых механизмов, которые реализованы под эгидой ЕС относительно режима государственной границы с Молдовой на тех его участках, не контролируемых Пра- вительством этой страны, но и разработать новые меры, которые бы способствовали устройству вынужденных переселенцев и нормализовали их правовой статус и режим пересечения линии разграничения.
У статті з позицій геополітики аналізуються сучасні державні кордони України de jure і de facto. Наголошується на кардинальних змінах у режимі перетину кордону після політичних подій 2014 р. Поява кордонів de facto після анексії Криму та бойових дій на сході України ставить питання не лише про зміну зовнішньополітичного вектора державної політики, а й про кардинальні зміни у внутрішній політиці. Феномен присутності та контролю над частиною відпові- дних державних кордонів із боку міжнародних організацій свідчить, з одного боку, про включення України у загальноєв- ропейські процеси безпеки та координації зусиль у сфері боротьби з незаконним переміщенням іммігрантів та контра- бандою, а, з іншого, – вказує на існування не розв'язаних проблем у державотворенні. Реальне впровадження на місце- вості (демаркація) державних кордонів з колишніми радянськими республіками розтяглось у часі на суходолі та так і не перейшло у фазу активних перемовин щодо морських кордонів. Таким чином сучасна Україна у рамках євроінтеграцій- ного курсу відкриває державний кордон на заході та мінімізує контакти на сході. Різке погіршення відносин з Росією після анексії Криму та підтримки сепаратистських утворень на сході України призвело до згортання транскордонної співпраці прикордонних регіонів, у т.ч. у рамках такого ефективного механізму як єврорегіони. Необхідність внесення змін у чинне законодавство України щодо політико-правового статусу її кордонів de facto є важливим питанням сучас- ного розвитку. Для цього необхідно не лише залучити досвід впровадження відповідних правових механізмів, які реалі- зовано під егідою ЄС щодо режиму державного кордону з Молдовою на тому його відтінку, що не контролюється Уря- дом цієї держави, а й розробити нові заходи, які б сприяли облаштуванню вимушених переселенців та нормалізували їх правовий статус та режим перетину лінії розмежування.